Сумська територіальна організація

unnamed-3

З нагоди святкування Дня пам’яті і примирення та Дня Перемоги над нацизмом у Європі за ініціативи депутата Липоводолинської районної ради від «БПП «Солідарність»  Шталтовної О.М. проведено зустріч з ветеранами війни трьох поколінь.

Так депутат, юні учасники волонтерського загону «Подвиг» разом з головою ради ветеранів села Русанівка  Олександром Мегою та наймолодшим учасником АТО  Андрієм Курсаєм відвідали єдиного живого земляка, свідка Другої Світової війни – Соханя Петра Кононовича. З великою радістю і приємною посмішкою зустрічали гостей господар дому та його привітна донька Ніна. Діти почули інформацію про страшну війну з перших вуст від учасників війн різного часу.

unnamed-1 unnamed-2

Спогади про війну розпочав Петро Кононович. Народився він 3 липня 1927 року в селі Русанівка. Після закінчення семи класів місцевої школи пішов працювати в колгосп. На його юнацькі роки припали страшні роки п’ятирічної війни з німецькими окупантами. Згадує, як зайшли німці 1943 року в його село, всі боялися, ховалися, адже в населення забирали худобу, продукти, людей же примусово вивозили на різні роботи в Німеччину. В 17 років (у грудні 1944) мобілізували і мене, – продовжує розмову Петро Кононович, – на Далекий Схід – у Тулу. Їхали більше місяця. Там охороняли воєнні заводи, адже я ніс військову службу в ППО у складі 1934 зенітного артилерійського полку. Мав звання молодшого сержанта, був артилеристом-наводчиком зенітної артилерії малого калібру. Закінчив свій військовий шлях у 1952 році. Петро Кононович має такі нагороди: медаль «За перемогу над Германією», медаль «ЗО років Радянській армії і флоту».

Загартований війною організм, на старості літ витримав тяжкі операції. Та снагу до життя додають турботливі доньки Ніна та Ліда.

unnamed

Далі продовжив розмову Мега Олександр Петрович – воїн-афганець, якого 1982 року призвали до лав Радянської Армії. З Сум, міста призову, шлях проліг до Луганська, потім Мари (Туркменія), де 2,5 місяці проходив курс молодого бійця. Далі вертольотами в місто Кундуз (Афганістан) – охороняти південні кордони Радянського Союзу. Через 4 місяці – місто Хінжан, близько року охороняв трасу. Та одного дня за 15 хвилин – 115 поранених і 5 убитих, через неточні координати своїм військовим, бомбардували кишлаки, між якими знаходилися і радянські війська. Далі продовжувати розповідь не варто, – говорить Олександр Петрович. Навіть на далекій Афганській землі зустрічав земляків – з с.Лучка – Стогнія Сергія Андрійовича. Демобілізувався 1985 року. Має нагороди «За звитягу», «Від вдячного Афганського народу».

Сумно було слухати Петру Кононовичу розповідь вже його «онуків»,  на долю яких також випала війна. Адже далі розповідь повів воїн–контрактник, учасник АТО – Курсай Андрій Миколайович, який призвався 29 березня 2016 року до лав Збройних Сил України. Лише 1,5 місяці проходив навчання у м. Десні, далі шлях у Луганську область в Трьохізбенку. Різну зброю прийшлось тримати у руках. Про тяжкі поранення та втрати побратимів розповідати в присутності дітей не захотів. Всі воїни побажали школярам мирного неба, за яке кожен із них стояв на варті.

ЧИТАТИ ІНШІ НОВИНИ

Події

Інші організації

Карта Івано-Франківська область‎ Автономна Республіка Крим Вінницька область Волинська область Дніпропетровська область Донецька область Житомирська область Закарпатська область‎ Запорізька область‎ Кіровоградська область‎ Київська область Луганська область‎ Львівська область Миколаївська область Одеська область‎ Полтавська область‎ Рівненська область Сумська область‎ Тернопільська область Харківська область‎ Херсонська область‎ Хмельницька область‎ Черкаська область Чернівецька область Чернігівська область

Опитування

Чи задовільняє Вас українська преса?

Подивитись результати

Loading ... Loading ...
  • RSS Новини України